Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Біда польку спокусила:
Пішла полька за русина.
Русин каже – ходи в поле!
Полька каже – колька коле.
Нехай коле, хоч заколе,
Таки піде полька в поле.
Русин каже – ходи жати,
Полька каже – хочу спати.
Думи мої, думи мої
Чом дуб не зелений
Вечір надворі
Гуде вітер вельми в полі
Не щебечи, соловейко
Повій, вітре, на Вкраїну
Ой ти, дівчино, з горіха зерня
Чом, земле моя
Чорнявая Іванка
Чорнії брови, карії очі
Місяць на небі
Дивлюсь я на небо
Там, де Ятрань круто в’ється [1]
Чорноморець
Їхав козак за Дунай
Горіла липка
Стоїть гора високая
Зашуміли ліси
Ніч яка місячна
Біда польку спокусила [1]
Там, під Львівським замком [1]
Як ішов я з Дебречина